Ментальна карта
Цікаві факти про Стендаля

Підсумковий тест

Тест за змістом відео

Опитування для любителів детективу

Тести

1. Іменник як самостійна частина мови. 10 клас
2.Частини мови та члени речення
3.Спрощення та чергування приголосних

Фрагменти уроків

                                     Технологія особистісно зорієнтованого навчання

10 клас
Тема: НЕОЛОГІЗМИ, ЇХ СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ
Мета: поглибити знання про неологізми та засвоїти їх стилістичні функції; розвивати розуміння взаємозв’язків між мовними явищами і суспільними реаліями; виховувати прагнення десятикласників до підвищення культури власного мовлення.
Тип уроку: поглиблення та засвоєння нових знань.
                                                          Фрагмент уроку

Засвоєння нового матеріалу
Прочитайте неологізми. Складіть із ними речення.
Спонсор, менеджмент, вірусологія, лесезнавство, біонавти, багатотиражна, профвідпустка, гвардія.

Тренувальні вправи

Прочитайте індивідуальні неологізми. Складіть із ними словосполучення. Запишіть. Визначте стилістичний відтінок неологізмів.
Дзвінкостеблий, живоносне, цвіть, розпрозорилась, колисково, майбуття, широкополий, крутоберегий, самодзвонний, сивінь, високочолий, медоцвіт.

                                                Технологія проблемного навчання

10 клас 

Тема: ПРОФЕСІЙНО-ВИРОБНИЧА, НАУКОВА Й ДІЛОВА ЛЕКСИКА

Мета: повторити відомості про наукову, професійно-виробничу й ділову лексику; навчити визначати її стилістичну роль у мовленні; удосконалювати вміння доцільно вживати лексику книжну й професійно-виробничу у власному мовленні; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у школярів повагу до краси та багатства рідної мови.

Тип уроку: урок повторення здобутих знань.

                                                            Фрагмент уроку

Виконання системи завдань творчого характеру на основі повторення вивченого

Лексико-стилістичний аналіз
Із поданих уривків виділити професійно-виробничу лексику.
З’ясувати за «Словником української мови» (в 11 томах) її значення. Пояснити, яке стилістичне навантаження вона несе у кожному контексті.

Текст 1
Майстер дістав зі своєї тумбочки жерстяну викройку, наклав її на лист заліза, що ми виправили з гільз, і обвів кругом тоненьким шильцем…— Рубаємо по контуру, за міліметр од лінії,— оголосив майстер, закінчивши розмічати.— Тепер уже не до землі, а до плашок на ваших верстаках. Хто рівніше обрубає, тому буде легше обробляти свою заготовку терпугом. До ро-бо-ти!..За півтори години до обіду майстер і Гришуха зібрали заготовки — хто добре обпиляв, хто абияк — і понесли до кузні у протилежний куток емтеесівського двору. А нам наказано було прибрати «робочі місця» і відпочивати, доки вони повернуться. Ми позмітали обрубки та ошурки з-під терпугів (у майстерні закружляв проти вікон — блискучий металевий пилок); потім крутили бормашину, хто діставав до ручки; інші пробували обточувати на наждаку шматочки заліза, а в кого був козик — то козик (Г. Тютюнник).

Текст 2
СТЕПОВА КОРАБЕЛЬНЯ
Весь величезний берег у високих кранах, а в їхньому чорному лісі жевріють, мов червоні велетенські вогнища, закладені кораблі. Крани, червоно-палаючі борти будованих суден і зелень тополь. Розміреним будівничим гуркотом зараз повниться та степова корабельня, вирує там трудове життя, лунає скреготом, ударами, шумом молотів, сичанням газових різаків, б’є сліпучими спалахами і зорепадом електрозварки… Кожен творить щось своє, робить ніби мале якесь діло; той зварює шви, той перевіряє їх (коли треба — рентгеном!), той столярує, той фарбує, високо зіп’явшись і ганяючи шариковою щіткою по випуклості борта, або пульверизатором насіває фарбу, жінки клопочуться з ізоляційним матеріалом, з отією самою синтетичною скловатою, захищаючись від її гострої пилюки марлевими пов’язками, ще інший хтось уже оснащує рубку радіоапаратурою, встановлює навігаційні прилади,— а в цілому, як вершина, як апофеоз усієї їхньої праці, виростає цей красень корабель.
…А коли настане день спуску — він виливається тут у справжнє свято труда, тисячі людей напружено стежать за творінням рук своїх, із хвилюванням слухають, як серед глибокої тиші лунають по радіо останні розпорядження спусковій команді, що працює на очах у всіх, працює чітко, злагоджено і ніби навічно. Ключами розгвинчують блоки, вибивають молотами клиння, аж поки все звільнено, і вся споруда корабля, піднята на високому стапелі, утримується вже тільки двома курками, і трос, що зв’язує курки, натягується струною…
— Рубай курки!
І здригнеться тоді на стапелях цей молодий океанський велетень і плавко, величаво посунеться по змащених полоззях з території заводу назустріч волі, назустріч океанові… (О. Гончар).

                                              Технологія колективного навчання 

10 клас 

Тема: СПЕЦИФІЧНО ПОБУТОВА ЛЕКСИКА. ПРОСТОРІЧНІ СЛОВА

Мета: повторити поняття про специфічно побутову лексику та просторічні слова; удосконалювати вміння стилістично доцільно вживати лексичні засоби мови, уникати лексичних помилок у власному мовленні; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у школярів повагу до краси та багатства рідної мови.

Тип уроку: урок повторення здобутих знань.

                                                              Фрагмент уроку

Виконання системи завдань творчого характеру на основі повторення вивченого

Робота в малих групах
Розподілитися в групи по три чоловіки. З текстів виписати:
1-й учень — нейтральну лексику; 2-й учень — специфічно побутову лексику; 3-й учень — просторіччя.

Текст 1
Коли б не така новина, Карпо Остапович не вибрався б опівночі аж сюди, на далекий куток, до самої Росі. Ха-ха… Якої тепер Уляна заспіває?.. А Сашко таки телепень, хоч і механік, не вміє біля дівки походити…
Стежка понад Россю раптом вихопилася з-поміж скель і побігла вниз, до села. Та далі за нею, над самим плесом, самітно біліла у вербах Улянина хата, і бригадир, перестрибнувши через рівчак, рушив до неї. Трохи надщерблений після своїх обходин місяць стояв над Богуславським лісом. Було так ясно, що на спориші чітко вимальовувався кожен будяк, і здаля виблискував над хатою Ганьчиної матері, Уляни, залізний півник. Не світилося в жодному вікні. Тільки за Россю, аж там, на шосе, раз у раз перебігали вогні. Саме возили від молотарок на зсипний пункт пшеницю.
Бригадир ішов, трохи накульгуючи і спираючись на ціпок. У роки війни він був у партизанах, і в одній сутичці його поранило у ногу.
З далекого кутка ледве доносило слова пісні. Карпо Остапович прислухався. Навіть спинився. Ні, таки, здається, Ганька не співає сьогодні. Хто на селі не впізнав би її голосу? Невтомна дівчина і невгомонна, співає навіть біля молотарки. Де вона набралася тих пісень? Як почує хоч раз десь у людей цікаву пісню, неминуче занесе в село. Скільки дівчата понавчалися від неї! Сьогодні не чути Ганьки. Невже й правду ото кажуть — виїздить! І де в чорта отой Довгопол Артем узявся? (Л. Смілянський).

Текст 2
Починається це навчання з маленького, грайливого:
— Покажи мамі дульку!..
— Учи, учи на свою голову. Іди сюди, доцю. Стрибки, доцю, стрибки… Не слухай тата, маму слухай… Мама цяця, а татко бека, кака…
Плюнь на татка… Штрикни таткові в очі… От люба доця, мамина доця… Вона вже вміє батькові в очі штрикати. І мамі штрикаєш? Ой-ой! Мама боїться…
Грайлива втіха закінчується неграйливо:
— І в кого воно, отаке чортеня, вдалося? Чуєте, сьогодні чуть ока не викололо. Хто його навчив? У нас такого і в роду не водилося!.. (О. Ковінька).

Текст 3
— А син ваш, Микола, де?
— Отож і син. Ти в мене запитуєш, ласкавий чоловіче, а я б оце в тебе запитала. Та хто про це скаже правду? Як пішов у той день, коли мобілізували на війну, то мов у воду впав. Вже нескоро бумагу прислали, писалося, що десь пропав… Безвісти чи що…
— То ви живете одна?
— Ч ому ж одна? Є з ким жити. Онук зостався, син Миколин, та молодицю взяла до двора. На своє добро взяла, а тепер бабі хоч самій утікай з подвір’я…
— Зобиджають?
— Та й таке. Вже відомо, яке життя старій бабі. Ані тобі пошани, ані волі. Самі повіються на всенький день. Він у колгоспі махальником, біля машин щось вимахує, а вона — хователькою при конторі — знайшла собі хворобу — хоч дітей чужих переховувати, аби не вдома. Вже навіщо свого хлопчика, й то не бачить… (Ю. Збанацький).

                                                 Технологія критичного мислення

Тема: ОСНОВНІ ГРУПИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

Мета: ознайомити десятикласників із основними групами фразеологізмів; збагатити мову учнів фразеологізмами; розвивати уважне ставлення до мови, до її якостей; виховувати навички самоосвіти і самовдосконалення.

Тип уроку: поглиблення і засвоєння знань, умінь і навичок.

                                                               Фрагмент уроку

Формування практичних умінь і навичок

Тренувальні вправи

Поясніть значення таких фразеологічних виразів. З 3–4 із них складіть речення і запишіть. Підкресліть усі члени речення. Яким членом речення є фразеологічний зворот у кожному із них?

П’ятами накивати. Викинути колінце. Крізь зуби. Замилювати очі. Вилами по воді писано. Ні риба ні м’ясо. Витрішки купувати. Бити байдики. Товкти воду в ступі. Кінці в воду. Води багато утекло.

                                                          Розвивальна технологія

10 клас

Тема. Основні норми української літературної вимови. Українська мова. 

Мета: систематизувати знання про норми української орфоепії, продовжити формування орфоепічних умінь та навичок; розвивати слухову й зорову пам’ять, логічне мислення, дикцію; виховувати увагу до художнього слова та повагу до його творців.

Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань.

                                                                     Фрагмент уроку

Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого

Бесіда.
1) Що є предметом вивчення орфоепії?
2) Які орфоепічні норми вам відомі?
3) Яке значення мають орфоепічні норми?
4) З яких причин вони можуть порушуватись?
5) Які норми характерні для вимови голосних звуків?
6) Якими нормами визначається вимова приголосних?
7) Що вам відомо про особливості наголошення слів в українській мові?

Проблемне навчання

Проблемне навчання.

Проблемне навчання є одним із видів розвиваючого навчання, істотною рисою якого є здатність формувати творче мислення особистості та прищеплювати навички наукового пошуку.

Проблема (гр. problema — задача, утруднення) — складне теоретичне або практичне завдання, що потребує вивчення, дослідження й вирішення.

Проблемне навчання передбачає послідовні й цілеспрямовані пізнавальні завдання, які учні (студенти) виконують під керівництвом учителя (викладача), активно засвоюючи нові знання. Однак використання теоретичних та експериментальних завдань ще не робить навчання проблемним. Усе залежить від того, чи зможе вчитель надати їм проблемного характеру і поєднувати проблемний підхід з іншими методичними прийомами. Завдання стає пізнавальною проблемою, якщо воно потребує роздумів, викликає пізнавальний інтерес, спирається на попередній досвід і знання за принципом апперцепції — залежності сприймання від попереднього досвіду, знань, інтересів, потреб людини, включення нових відомостей до існуючої системи знань і уявлень.

Важливим компонентом проблемного навчання є проблемна ситуація — ситуація, для вирішення якої учень (студент) або колектив мають знайти й застосувати нові для себе знання чи способи дій.

Проблемні ситуації створюють різними шляхами:

— зіткненням учнів, студентів із явищами, фактами, які потребують теоретичного обґрунтування (наприклад, на уроці фізики під час вивчення поверхневого натягу рідини демонструють, як лезо утримується на поверхні води у склянці і тоне у відрі з водою);

- використанням навчальних і життєвих ситуацій (наприклад, завдання, пов'язані з паралельним і послідовним відгалуженням електропроводів);

- постановкою дослідницьких завдань (дослідна робота на пришкільній ділянці);

- спонуканням до аналізу звичних фактів і явищ (діти змалку знають, що Сонце «сходить» і «заходить», а і школі їм розповідають, що не Сонце обертається навколо Землі, а навпаки) та ін.

Процес проблемного навчання охоплює такі етапи: створення проблемної ситуації; аналіз і формулювання проблеми; висунення гіпотези; перевірка найважливіших гіпотез. На практиці існують різні варіанти поєднання цих етапів, які утворюють відповідні види проблемного викладу.

Один з них передбачає, що вчитель (викладач), створивши проблемну ситуацію, повідомляє готові висновки науки, не розкриваючи способів її вирішення. Це стимулює активність учнів (студентів). Однак така активність не формує навичок вирішення проблеми, оскільки не передбачає самостійної діяльності. Отже, у цьому разі проблемний виклад знань є, по суті, демонструванням еталонів проблемного мислення.

Наступний вид проблемного викладу полягає в тому, що, створюючи проблемну ситуацію, вчитель (викладач) дає учням (студентам) фактичний матеріал для аналізу, порівняння, зіставлення й розкриває логіку вирішення проблеми в історії науки. Він показує, як учені здобували нові знання, сам формулює проблему, вказує напрям пошуку шляхів її вирішення. Такий метод називають частково-пошуковим (евристичним).

Ще один вид проблемного викладу передбачає створення учням, студентам умов для самостійного формулювання проблеми, пошуку шляхів її вирішення через висунення гіпотез, знаходження варіантів доведення і перевірки їх правильності. Це вимагає дослідницької діяльності, розвиває їх пізнавальну активність та самостійність.

Отже, проблемне навчання сприяє розвитку розумових сил учнів, студентів, їх активності, самостійності, творчого мислення. Воно забезпечує міцне засвоєння знань, робить навчальну діяльність захоплюючою, оскільки вчить долати труднощі. Разом із тим проблемне навчання вимагає багато часу на вивчення навчального матеріалу, а тому є недостатньо ефективним щодо формування практичних умінь і навичок.

Технологія розвивального навчання

Технологія розвивального навчання.

Основою цієї технології є ідея про розвиток дитини як суб'єкта особистої діяльності. Тому головна мета навчання полягає у забезпеченні розвитку пізнавальних можливостей школяра. Зміст, принципи, методи і прийоми розвивального навчання спрямовані на ефективний розвиток пізнавальних можливостей школярів (сприймання, мислення, пам'яті, уяви тощо). Воно можливе за такої організації навчального процесу, коли учні самостійно або з допомогою вчителя осмислюють матеріал, запам'ятовують, творчо застосовують його в нестандартних умовах. Важливим компонентом навчальної діяльності за використання ці технології є навчальне завдання. Учень повинен знати мету завдання, за допомогою яких дій та за яких умов потрібно виконувати його, які засоби необхідно використовувати при цьому.

Технологію розвивального навчання можна реалізувати, використовуючи такі типи уроків:

1) уроки, основою яких є виконання навчального завдання. їх структура складається з таких компонентів: оцінювання можливостей учня; створення ситуації успіху через особистісну мотивацію; постановка практичного завдання, яке може виконати кожен учень; аналіз способу дії, обговорення зробленого. На таких уроках навчальне завдання виникає лише наприкінці заняття;

2) уроки моделювання. Сформульоване завдання на попередньому уроці є моделлю, що вимагає нових дій, які дитина повинна обрати;

3) уроки контролю. Передбачають усвідомлення учнями ролі перевірки й оцінювання знань для піднесення якості їх навчально-пізнавальної роботи;

4) уроки оцінювання дій. Урок спонукає учнів сумлінно виконувати свої навчальні завдання, сприяє виробленню в них уміння аналізувати свою роботу, критично оцінювати її результати, виховує почуття обов'язку і відповідальності.

Для ефективного здійснення розвивального навчання учитель повинен подолати межі навчальної програми, дати учневі змогу займатися тими видами діяльності, що викликають у нього найбільший інтерес, самостійно визначити інтенсивність та обсяг своєї діяльності. Він може допомагати учневі сформулювати завдання, оволодіти необхідними методами і навичками його виконання, на початку роботи з класом проаналізувати рівень засвоєння учнями предмета, визначити типи завдань для різних груп учнів.

Ефективність розвивального навчання підвищується за умови використання на уроці проблемного викладу навчального матеріалу, частково-пошукового і дослідницького методів навчання. Сприяє розвиткові учнів і застосування різних видів самостійної роботи (робота із книжкою, приладами, виконання письмових вправ, написання творів, розв'язування задач, спостереження тощо).

До реалізації технології розвивального навчання вчителю важливо враховувати особливості розвитку пізнавальної сфери учнів різного віку, зацікавити їх навчальним предметом, формувати в них мотиви навчально-пізнавальноїдіяльності, культуру розумової праці, вміння самостійно регулювати свою розумову діяльність.

Особистісно-орієнтована технологія навчання

Особистісно-орієнтована технологія навчання.

Особистісно-орієнтоване навчання зосереджене на особистості дитини, розвитку її самобутності, самоцінності. Мета його полягає в сприянні становленню індивідуальності, культурної ідентифікації дитини, її соціалізації, життєвому самовизначенню.

Головними завданнями особистісно-орієнтованої технології є розвиток пізнавальних здібностей кожної дитини, максимальний вияв, задіяння, збагачення її індивідуального (суб'єктивного) досвіду, допомога особистості пізнати себе, самовизначитися та самореалізуватися, формування в неї культури життєдіяльності, яка є передумовою продуктивної організації повсякденного життя, поведінки.

Особистісно-орієнтована технологія навчання має відповідати таким вимогам:

— здатність навчального матеріалу забезпечувати виявлення суб'єктивного досвіду учня, передусім досвіду попереднього навчання;

— спрямованість викладу матеріалу в підручнику (вчителем) не тільки на розширення обсягу знань, структурування, інтегрування, узагальнення предметного змісту, а й на постійне перетворення набутого суб'єктивного досвіду кожного учня;

— сприяння у процесі навчання узгодженню суб'єктивного досвіду учнів з науковим змістом здобутих знань;

— стимулювання самооцінної освітньої діяльності учнів, зміст і форми якої повинні забезпечувати можливість для самоосвіти, саморозвитку, самовираження у процесі оволодіння знаннями;

— можливість учня самостійно обирати зміст навчального матеріалу, вид і форму виконання завдань тощо;

— виявлення й оцінювання способів навчальної роботи, якими самостійно, стійко і продуктивно послуговується учень;

— здійснення контролю й оцінювання не тільки результатів, а й процесу учіння;

— забезпечення в освітньому процесі організації, реалізації, оцінки і самооцінки учіння як суб'єктивної діяльності.

Складовими особистісно-орієнтованої технології навчання є особистісно-орієнтовані ситуації. Опинившись у такій ситуації, дитина повинна пристосувати її до своїх інтересів, вибудувати образ чи модель своєї поведінки, виявити у ній творчий момент, дати критичну оцінку. Для цього недостатньо наявних знань, потрібні пізнавальні пошуки.

Особистісно-орієнтована технологія навчання відрізняється від традиційної психолого-педагогічними підходами до підготовки учнів.

Застосування особистісно-орієнтованої технології спонукає учня бути активним співрозмовником, суб'єктом навчально-виховної діяльності та продуктивної праці.